Андрій Макаренко
Час: 27 березня 2011, о 17.00
Місце: Будинок кіно, Синя зала, вул. Саксаганського, 6, Київ
За свою коротку півтора сторічну історію автомобіль встиг докорінно змінити обличчя сучасного великого міста. Власне, концепцією розвитку міського середовища новітньої доби стало, в певній мірі, пристосування міського простору до потреб автомобільного транспорту, його постійного якісного і кількісного вдосконалення.
Проте тенденції розвитку міст у останні роки звели нанівець ці мрійливі уявлення. Замість того, щоб бути рушійним імпульсом життя міського організму, автомобільний транспорт поступово перенасичує пропускну здатність шляхових артерій міста, ускладнює та, врешті решт, паралізує переміщення теренами міста. Всі спроби вдосконалити автомобільну інфраструктуру завжди були пов’язані з вкладанням великих матеріальних ресурсів та передбачали відторгнення ділянок публічного простору або частини інфраструктури інших учасників руху на користь розширення існуючих автошляхів. Можливо і не відчуваючи того, сучасне урбаністичне суспільство породило новий вид соціально-культурної дискримінації людини людиною, коли керування авто включає в транспортну мережу одних і виключає інших, які з певних причин цим авто не керують.
Від початку 1990-х в Україні, як і в багатьох інших країнах пострадянської епохи, цей вид транспортної дискримінації був підсилений трансформацією світосприйняття пересічного громадянина, коли володіння, а ще більше керування автомобілем, перетворилося на екзистенційну необхідність. Переміщення по місту на власному авто, навіть із черепашою швидкістю, є більше ніж процесом – це самоствердження певного соціального статусу, неодмінний атрибут успіху та добробуту. Через це інші учасники міського руху, що керують будь-яким іншим транспортним засобом: велосипедом, мотоциклом, моторолером або інвалідним візком, зазнають подвійної дискримінації. Формально українські юридично-правові норми дозволяють власникам велосипедів та мотоциклів приймати участь у дорожньо-транспортному русі проте фактично вони давно вже витіснені з нього.
Які політико-правові механізми захисту дискримінованих учасників дорожньо-транспортного руху існують в світі? Як зробити їх дієвими в Україні? Хто і що має робити задля забезпечення фактичної рівності користувачів будь-якого транспорту? Як правильно організувати безпеку учасників дорожньо-транспортного руху в умовах існуючої транспортної інфраструктури? Як популяризувати інші види наземного приватного транспорту серед жителів такого мегаполісу як Київ?
Над цими та іншими питаннями ми запрошуємо подискутувати наших гостей після перегляду документальної стрічки «Ауто*Мат», знятої чеськими кінематографістами у 2009 році. Ця картина розповідає про історію поразок та успіхів однієї ініціативи празьких велосипедистів довжиною у п’ять років. Під час дискусії у наших гостей буде можливість поспілкуватися з одним з героїв фільму та активістом громадської ініціативи Авто*Мат Якубом Граділеком.
Програма
16.30 Реєстрація гостей
16.50 Вітання
Кирило Савін, керівник Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні
17.00 – 18.30 Показ кінокартини «Ауто*Мат»
18.30 – 20.00 Публічна подіумна дискусія
Якуб Граділек, активіст громадської ініціативи Авто*Мат, Прага, Чехія
Тетяна Лемак, активістка Асоціації велосипедистів Києва, Київ
Дмитро Буренін, Національна асоціація мотоциклістів України
Модерація: Кирило Савін, керівник Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні Київ
Захід проходитиме українською та англійською мовами з послідовним перекладом.
Звертаємось до Вас з проханням підтвердити свою участь до 25.03.2011 року електронною поштою makarenko@boell.org.ua. Телефон для довідок 044/390 7078.